Руки жінок моєї родини були не для письма

У центрі книги Егaни Джаббарової — тіло молодої жінки, чия існування, з одного боку, регулюється суворими правилами патріархальної азербайджанської сім’ї та громади, а з іншого — підпорядковане неврологічній хворобі, що спричиняє сильний біль і забирає мову. Звертаючись із методичністю дослідниці до кожної частини тіла, письменниця піднімає пласти спогадів, традицій і практик, заборон і приписів, пов’язуючи їх із найособистішим, фундаментальним і неминучим, що є в людини, — її фізичною оболонкою. Можливо, хвороба зрештою обмежує й позбавляє не лише, а й дає ключ до звільнення?

Історії кількох поколінь жінок: належність і чужорідність, непокора й виживання, спадок, який не обирають, і як із ним бути — у таких координатах живе дебютна прозова книга Егaни Джаббарової.