Рубікон. Двічі в одну річку

Одного разу ти вже перейшов свій Рубікон, змінивши долю. Ти змирився з втратою всього твого минулого життя й прийняв жереб, що випав. Тепер ти один із членів доісторичного племені. Ти навчаєш тому, що знаєш сам, працюєш без втоми, ведеш, тягнеш і штовхаєш уздовж шляху розвитку — не завжди зрозумілого тим, хто поруч. Ти б’єшся, не шкодуючи ні себе, ні інших. Ти намотуєш на кулак власні жили, викладаючись до останнього…

«У одну річку не ввійти двічі!» Але перед тобою відчиняються двері додому — і ти знову опиняєшся на березі непомітної річечки з доленосною назвою. І тільки тобі вирішувати — повернутися в лоно рідної цивілізації чи побудувати свою.