Молодій письменниці Наталії Ключарьовій вдалося в першому ж романі зробити найскладніше: не просто створити чудову літературу, а стати голосом цілої країни — з усім її болем, сльозами — роздертої, сп’янілої, але й прекрасної та сильної.
Роман ще до виходу книги викликав бурю емоцій у літературному середовищі та в Інтернеті. Про нього схвально відгукувалися такі різні люди, як Марія Арбатова, Едуард Лімонов і Віктор Топоров. Його мляво сварять шанувальники витончено-сопливого словесництва. Але існує думка, що «Росія: Спільний вагон», як і «Санькя» Захара Прилєпіна, є передвісником майбутньої російської літератури — гордої, злої й прекрасної.