Росія на переломі

Мілюков сприйняв Жовтневу революцію вороже. Усі його зусилля були спрямовані на створення єдиного фронту в боротьбі проти Радянської Росії. В ім’я розгрому більшовиків навесні 1918 року лідер кадетів не погребував навіть піти на союз із учорашніми противниками — німцями. Він став активним учасником усіх великих антибільшовицьких починань: створення Добровольчої армії (програмну декларацію армії належало йому перу), іноземної воєнної інтервенції тощо. Важливою частиною політичної діяльності Мілюкова стало написання «Історії другої російської революції» (1918–1921 рр.).

Уосени 1918 року Мілюков покинув Росію: спочатку виїхав до Румунії, потім до Франції та Англії. З 1921 року жив у Парижі. Його головною справою стала розробка «нової тактики» боротьби з більшовиками. Об’єднуючи «лівий» сектор еміграції проти прихильників збройної боротьби з радянською владою, Мілюков визнав окремі здобутки цієї влади (республіку, федерацію окремих частин держави, ліквідацію поміщицького землеволодіння), розраховуючи на її переродження в рамках нової економічної політики та подальший крах.

У Франції Мілюков став редактором газети «Останні новини», що згуртувала навколо себе найкращі літературні та публіцистичні сили російського зарубіжжя. Він був засновником і головою Товариства російських письменників і журналістів, Клубу російських письменників і вчених, Комітету допомоги голодним у Росії (1921 р.), одним із організаторів Руського народного університету. Читав лекції в Сорбонні, в Колежі соціальних наук, у Франко-Російському інституті. Тоді ж Мілюков повернувся до наукової роботи: опублікував двотомну працю «Росія на переломі» (1927 р.) про події Громадянської війни, підготував до публікації доповнене й перероблене видання «Нарисів з історії російської культури» (вийшло 1930–1937 рр.) та ін.

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР Мілюков уважно стежив за відступом радянської армії. У своєму останньому статті «Правда про більшовизм» (1942–1943 рр.), ймовірно написаній після отримання звістки про розгром німців під Сталінградом, він відкрито заявив про солідарність із російським народом, який бореться з загарбниками.