Фатальні яйця майора Нікітича

3 год. 3 хв.

Мова російська

Автор Ольга Липницька

Читець В'ячеслав Булавін

— Марій, я це… Розгублений майор, притискаючи до себе букет польових квітів, відчинив двері й завмер. Посеред вітальні стояв молодий хлопець із спущеними штанами. А перед ним, навколішки, — Марійка.

— Андрій! — вигукнула сільська знахарка.

— Це… Це не те… Майор Нікітич чудово знав цю фразу. Правда, він не здогадувався, що одного дня почує її у себе в домі. Хлопець, що стояв перед Марійкою, сіпнувся, ніяково натягаючи штани.

— Я це… Я не те…

— Мовчати! — скривився майор. — Я все бачив… Ніжні польові квіти дрібним дощем полетіли на підлогу…

— Андрій! — кинулася до нього Марійка. Але Соколовський лише стиснув зуби й переступив поріг. Сьогодні він точно не ночуватиме вдома…

5. Фатальні яйця майора Нікітича