Небезпечно довго дивитися на небо. Із звичного купола з срібними цвяшками воно перетворюється на щось таємниче, примхливе й не надто дружнє до людини. Це на власній шкурі — точніше, на шкірі — відчув Дмитро, конформіст і цинік, любитель кіно та комп’ютерних ігор, тобто дитина свого століття, перенесений невідомими силами в майже натуральне середньовіччя, доповнене для гостроти відчуттів громадянською війною, золотоволосою принцесою, лицарями, чаклунами, грифонами, монстрами, перевертнями й іншими принадностями. Кому й навіщо знадобилося, щоб він опинився в цьому дивному світі? Що йому належить зробити? Чи не зробив він помилку, виступивши, піддавшись пориву душі, проти сил, здатних повернути його додому?