В одному повітовому місті дізналися про приїзд інспектора. Чиновники так злякалися, що страх осліпив їх, і в кожному випадковому приїжджому вони були готові бачити каральний механізм. Комедійність ситуації полягає в тому, що сталася помилка, і за інспектора прийняли зовсім іншу людину. Його намагалися підкупити, догодити йому, обдурити. Але результат виявився протилежним. Чиновники обдурили самі себе. Їхня брехливість, безсоромність і лицемірство, як у дзеркалі, відбиваються в молодій безтурботній людині й повертаються до них самих.
Справжній же інспектор з’являється раптово, як совість. І тут уже не лишається слів. Німа сцена. Людська низькість потрапляє в халепу зненацька. Чиновники були б раді провалитися крізь землю, але такої можливості немає.
Усі характери показані колоритно. Підлесливість і хабарництво не просто висміюються — їх подано гіпертрофовано, викликаючи внутрішнє відторгнення.
Це комедія про людські пристрасті та бажання, які рано чи пізно постануть перед судом совісті. І що тоді буде? Адже совість, як і справжній інспектор у комедії, непідкупна.