У грі немає емоцій і переживань; її головна мета — бути цілісною й виконувати покладені на неї функції. Усе інше — другорядне. Але є винятки. Ті, хто має право натискати кнопку «рестарт», стоять осторонь від інших гравців. Вони — обрані. Вони — на вершині. Вони — приречені. Чи варто бути одним із них, чи задовольнитися роллю Проводника — питання, на яке має знайти відповідь Ярополк.