На записі моя молодша сестра Аня, влаштувавшись у ліжку з моїм чоловіком Антоном, кидає мені зневажливо: «Вона тобі навіть дитину народити не здатна, а ось я — так». Потім додає, що я розповзлася, занедбала себе й викликати в неї можу лише огиду. Антон підхоплює, не приховуючи брезгування: дивитися на мене йому огидно. Аня ж, усміхаючись, запевняє його, що скоро мене не стане — і не просто так, а в найжахливіших стражданнях, бо я «маю заплатити за все». І тоді, за її словами, вони нарешті будуть разом. Ба більше, вона вже підготувала докладне «технічне завдання» для найманців.
У спину мене вдарили ті, кого я вважала найріднішими. Але замість того щоб змиритися, я вирішила: їм це не зійде з рук. Я знайшла людей, які вирішують такі питання — вони називали себе «решалами». Ілля й Олег. Колись ми вчилися разом, і я таємно закохувалася в них, але навіть уявити не могла, що через роки вони глянуть на мене інакше — як на жінку. Причому обидва одразу. А я? Я не заперечую… от тільки як бути, якщо їх двоє?
Історія редагується.