Дмитро Захаров — письменник і журналіст, автор романів «Середня Едда», «Кластер» і «Комітет охорони мостів».
Граничний Союз — уламок колись великої імперії: смужка землі, затиснута кільцем аномальних, заражених просторів. Все, що вціліло після катастрофи.
А може, й після кінця всього світу? Ніхто не певен, чи існує щось по той бік Трансформаторних полів…
Тут люди живуть пліч-о-пліч із корінним населенням цих місць — розумними ведмедями.
Тут не прийнято вголос згадувати, що сталося тоді; тим більше — обговорювати, що було раніше.
Тут Старостат дбайливо дозує допустиму картину реальності, вибудовує мову та впроваджує «правильне» розуміння того, що відбувається, через Репродуктор — величезний мовний/мовник організм, у якому злиті радіо, телебачення й архіви.
…але все ж крізь затверджене тло пробиваються дивні сигнали — загадкова «дзижчалка». Чи означає це, що за межею землі хтось іще залишився?..
Глобальна катастрофа, у якій в апокаліптичному полум’ї гине більшість людства, — звична точка відліку. Сотні авторів запитували себе: що буде потім? Але Дмитро Захаров уміє здивувати. Є, стверджує він, те, що переживе будь-який кінець світу, — насамперед кафкіанський гротеск Великої Установи, здатної розквітнути й розмножитися навіть на руїнах постапокаліптичного майбутнього.
Василь Володимирський, літературний критик
Дмитра Захарова вкусив Веркін, і тепер у тексті завелися снарки — тобто розумні ведмеді; але й до ведмедів зрештою дістається «Мертва рука»…
Олексій Сальников, письменник
Пекло в «Репродукторах» Захарова впізнаване: з планірками, кадровими розборами, відпустками, дошкою пошани та відділом сувенірів для подарунків…
Яна Вагнер, письменниця