«Ріка» норвежця Кетіля Бйорнстада — довгоочікуване продовження «Піаністів» (КомпасГід, 2011), історії про Акселя Віндінга, багатообіцяльного музиканта, чиї наполегливість і воля до перемоги по праву гідні захоплення.
Йому вже вісімнадцять, і він досі сумує через втрату коханої дівчини Ані, водночас остаточно визначившись із метою життя й тепер прямуючи обраним шляхом, з головою поринувши в підготовку до дебютного концерту. Але в житті є дві речі, з якими ніколи не варто квапитися: коньяк і кохання, — і тепер Аксель навчився це відчувати. Він розсмакував смак життя: терпкий, часом солодкуватий, іноді з гірчинкою. Він уже не нетерплячий хлопчисько, він — сильна особистість, до нього тягнуться сильні жінки, він віддається почуттям і готовий узяти на себе відповідальність.
У «Ріці» Брамс звучить одночасно з Джоні Мітчелл, герої обговорюють війну у В’єтнамі, незалежність жінок та їхнє право на аборт, а Бетховен, Бах і Шопен змішуються зі щирим і тривожним твором самого Акселя, який намагається втриматися на плаву у вирі життя.