— Моя секретарка вагітна, — глухо каже чоловік. Я не розумію, чому це так його хвилює. Він весь день сам не свій.
— Вона завагітніла від мене. Від мене.
— Це неправда, — ледь стою на ногах, шукаю, за що вхопитися. — Навіщо ти так жорстоко жартуєш? У мене перед очима пливе.
Ми не могли прийти до такого фіналу, де йому народжує коханка.
— Не бачу сенсу брехати й викручуватися, — голос чоловіка дзвенить сталлю. — Нам треба щось вирішити.
— Нам? — хрипко.
— Вирішити?! Так. Бо ми біля вівтаря поклялися, що не залишимо одне одного в горі. Давай дотримаємося цієї обіцянки.