Головна лінія роману пов’язана з розв’язанням технічної проблеми: колектив шинного заводу бореться за нову, прогресивну технологію. Але виробнича сторона конфлікту — лише основа подій, що розгортаються. З часом оповідь дедалі сильніше захоплює читача гострою й драматичною боротьбою переконань, характерів, людських пристрастей, несподіваними ходами та поворотами.
«Розірване коло» — твір різко сучасний, можна навіть сказати — злободенний. Але ця злободенність не зовнішня й тому скороминуща: вона набагато глибша — у самій суті конфліктів і характерів роману. І насамперед — у головному герої, директорі заводу Брянцеві.
Людей на кшталт Олексія Брянцева породив наш час, що відкриває небачений простір для сміливих зухвалих задумів, пошуків, творчої ініціативи. В образі Брянцева ці можливості розкриваються яскраво й різнобічно. Людина цілісна, принципова, непримиренна до всілякої косності, формалізму, міщанства, здатна заради справи поступитися власними інтересами і благополуччям. Сміливість Брянцева ґрунтується на точних інженерних знаннях і розрахунку, на твердій упевненості у власній правоті й — що особливо важливо — на глибокій вірі в колектив, у людей, яких він сам виховав.
У повний зріст у творі постає постать керівника нового типу — людини з по-справжньому державним мисленням, справжнього комуніста. Образ Брянцева — велика удача письменника.
У «Розірваному колі» є ще один важливий герой. Це колектив діючого на заводі громадського інституту робітників-дослідників. З живою переконливістю автор відтворює атмосферу невпинних пошуків, пульс творчої думки. В образах найяскравіших представників колективу — робітників Крістіча, Каёли, Заварикіна, інженера-винахідника Целіна — розвивається й поглиблюється тема праці-творчості, праці, відзначеної яскравими ознаками комуністичного майбутнього.