Оповідання та повісті

У межах проєкту «Рік літератури в Росії». Миколу Лєскова — письменника критичних статей — росіяни вважають найросійськішим із усіх російських письменників і тим, хто глибше й ширше за всіх знав народ таким, яким він є. А читачів (і це продовжує підкоряти) приваблювала й приваблює оповідна художня манера письменника. Сам Лєсков висловлювався так: «Мої священники говорять по-духовному, нігілісти — по-нігілістично, мужики — по-мужицьки, вискочки з них і скоморохи — з викрутасами й т. д. Ось оцей народний, вульгарний і химерний язик, яким написані багато сторінок моїх творів, не мною складений, а підслуханий у мужика, у напівінтелігента, у балакунів, у юродивих і святош… Адже я збирав його багато років по словечках, по прислів’ях та окремих висловах, схоплених на льоту, в натовпі, на барках, у рекрутських присутностях і в монастирях...». Багато найвідоміших творів автора написані знаменитою лєсковською казом — «Воїтельниця», «Запечатлений ангел», «Озванчений мандрівник», «Лівша», «Тупейний художник» та інші. Менш відомі й менш популярні твори за художньою досконалістю не поступаються цьому списку — до них належать повість «Добірне зерно» та оповідання «Грабіж», «Перлинне намисто», «Чертогон», наповнені знаменитим лєсковським гумором, фольклорністю та поетичністю. Лев Толстой, який високо цінував талант письменника та його народність, якось сказав: «Лєсков — письменник майбутнього».
Зміст:
1. «Грабіж»
2. «Чертогон»
3. «Добірне зерно»
4. «Перлинне намисто»