Пантелеймон Сергійович Романов (12 (24) липня 1884 — 8 квітня 1938) — російський прозаїк.
Написав велику кількість коротких оповідань, які довгий час не підіймалися вище легковитої з іронією замальовок із натури радянського побуту; однак у другій половині 1920-х виступає низкою соціально й політично гострих оповідань: «Без черемхи» (1926), «Суд над піонером», «Право на життя, або проблема безпартійності» (1927). Оповідання «Без черемхи», яке зображає позбавлений романтики «любовний побут» комсомольців, непристойні уявлення «нових людей» про мораль — зробило автора всеросійською знаменитістю; його назва стала приказкою, була перекладена кількома мовами. У тому ж ключі й сатиричні романи Пантелеймона Романова «Нова скрижаль» (1928), «Товариш Кисляков» (1930), «Власність» (1933), що зображають міщанство радянського побуту, пристосовництво інтелігентів і письменників. Увесь цей період Романова переслідують систематичні цькування з боку радянської критики, яка бачила в його творах суцільну «наклепницькість» і «оббріхування», однак він принципово не хотів здаватися. Свою позицію сатирика Романов обґрунтовував у промові на Першому з’їзді радянських письменників (1934).
Зміст
Земля обітована
Свята милостиня
Будинок №3
Поганий товар
Невпорядкований народ
Дим
Терпеливий народ
Дар Божий
Легка служба
Звір
Несміливий хлопець
Міцний народ
Державна власність
Гуркоти (пробки)
Блакитна сукня
Заклятe село
Технічні слова
Інструкція
Згуба стихій
Віруючі
Вбогі
Шведська машина
Тринадцять колод
Економія
Непридатна людина
Кулаки
Чорні коржики
Огоньки
Біля порома
Актриса
Зірки
Яблуневий цвіт
Жінка в чорному
На Волзі
Актриса
Афанасьєв
Хочу прийняти шлях своєї землі цілком