Віз історії нашого світу воліє рухатися пологою спіраллю, і, завершуючи виток, ти зовсім близько підходиш до її початку. Історія Другого Світу, схоже, спростила собі шлях до кільця — виходу з нього не видно. Взявши в руки посох мага, не чекай, що в тебе його ніхто не забере. Або що він не буде замінений чимось іншим. Наприклад, киркою, з якою ти зустрів перші дні нового народження — такою ж іржавою й ні на що не придатною. Бо кільце — це кільце: усе, що з тобою стається, повторюватиметься знову й знову. Хіба що з невеликими варіаціями. Наприклад, із відносно вільного копача руди ти перетворишся на безправного раба.
У вогні небаченого нашестя згорають цілі провінції, найсильніші клани й гвардія імператора беруться за зброю, намагаючись зупинити орди нелюдей. Кипить війна, якої ніхто не чекав, до якої ніхто не готувався, навіть не підозрюючи, що нудьгу провінційного життя можна розвіяти так швидко й так жорстоко.
Яка твоя роль у всьому цьому? Невідомо. Але відомо, з чого тобі слід почати: береш кирку в руки — і вперед. Руди тут вистачить на твій вік.