Російська хтонь — міф чи справжня сила, що ховається в глибинці? Саме цим мимоволі переймається кожен, хто відкриває «Пижму». Перед вами тривожний психологічний роман про молодого чоловіка, заплутаного в власних мріях і переконаннях, про майже спорожніле село та його жителів, які давно змирилися зі своєю долею; водночас — важка соціальна драма про таємниці, страх, біль і про надію, яка все ж здатна привести до зцілення.
Фадєєв, ув’язнений у власному житті, приїздить у вимираюче село Поветлужжя на похорон дядька. Старий будинок — давнє джерело родинних чвар — тепер може перейти до нього.
Але чим довше Фадєєв лишається в цій глушині, тим сильніше його тягне тікати. Та будинок не відпускає — як не відпускають і місцеві старожили.
У гарячковому напівсні йому маряться дивні видіння: спалена біляна, давній ящер-ветлугазавр і мужики, що п’ють гірке та лають пана. А ще — мама, сестричка Женечка й дядько-велетень.
Сни вправно прикидаються явою — і ця ява крок за кроком перекриває будь-які шляхи до втечі.