Відносини Рози з рідними завжди залишали бажати кращого: мати постійно читала нотації, тітчина зарозуміла опіка дратувала, дідові не було до неї діла. Вона б ні за що не лишилася жити з ними під одним дахом, але через зимову негоду дороги замело, і дівчина опинилася замкнена з родиною в заміському маєтку тітки. Після новорічної ночі Роза зрозуміла, що в домі коїться щось дивне й страшне… Його мешканці зовсім перестали спати, з’ясували, що в поселенні, окрім них, більше нікого не лишилося, а повний місяць без пояснень затягнувся. Усі їхні спроби вибратися в місто зазнали провалу, а за вікнами кожної ночі стала з’являтися постать у чорному капюшоні…