Людина може пристосуватися до будь-чого. Навіть до життя в місті, зруйнованому бомбардуваннями, яке сховує від нової влади не лише бандитів і терористів, а й людей, яким просто нема куди більше йти.
До існування впроголодь, у постійній готовності дати відсіч або втекти.
До необхідності щодня й щогодини — виживати.
Але навіть за таких умов людина залишається людиною. І якщо тобі двадцять років, як пройти повз і не допомогти дівчині, яка потрапила в біду? Тим більше що, можливо, справа навіть не в ній, а в бажанні знову відчути себе живим…