Грязь — це завжди чиясь кров. Частіше — чужа, але інколи дістається й тобі. Іл жадібний до чужих життів. Тут, під світлом скорботного рожевого місяця, їх уже скінчилося достатньо. Багато хто приходить у це місце, але не всім судилося повернутися назад. Раус Люнгенькраут приречений на зв’язок з Ілом. За його допомогою він намагається розгадати таємниці минулого й знайти сліди того, хто колись дарував людям свободу від Птахів.