Воно чекає на тебе по той бік порога. Воно… щось жахливе, щось таке, що в жодному разі не можна розглядати. Бо один лише погляд на цю істоту—пристрій—людину?—загрожує божевіллям і загибеллю.
Людство перестало існувати. Жменька тих, хто вижив, ховається в покинутих будинках із забитими вікнами, не наважуючись вийти назовні. Мелані, самотня мати з двома дітьми, нарешті наважується тікати з дому-тюрми — туди, де, за чутками, ще є люди, туди, де безпечно. На неї чекає страшне випробування: двадцять миль униз річкою в ненадійній човні, з зав’язаними очима, покладаючись лише на гострий слух її малят—чотирирічних дітей, які виросли й училися розрізняти звуки в темряві маленьких тісних кімнат.
Одного невірного руху — і вони приречені. Хтось іде поруч, хтось постійно стежить за ними — звичайна тварина чи монстр?
«Пташина скринька» — миттєвий знімок божевільного світу, темна казка, яка переслідуватиме вас до останньої сторінки!