Хлопчика звати Марк, у липні йому виповниться чотири. Адвокат Віктор Любимов простягає мені телефон, і я впиваюся поглядом у знімок, напружено вдивляючись. У дитини мої очі — та не лише очі: зовні він наче точна моя копія.
— Це… Катин син? — ледь вичавлюю я хрипко.
Любимов мовчки киває. Я різко підводжуся з-за столу й починаю нервово ходити кабіетом.
— Тобто моя колишня дружина народила хлопчика й навіть не посоромилася мені сказати?! — зриваюся, стискаючи кулаки. — Як таке взагалі могло статися?!