Колеги-лікарі прозвали його «ДОКТОРОМ МИШКІНИМ» за схожість із персонажем Достоєвського — чи то святим, чи то блаженним, чи то юродивим. Наче на нього навіть не показують пальцем: дивіться на дурнуватого-ідеаліста, який не виманює в пацієнтів гроші, не бере хабарів і навіть відмовляється від підношень! Яково провінційному лікарю-невимогливому в звичайній московській лікарні — «лікарю від Бога» серед «хапуг у білих халатах»? Чи можна «жити не за неправдою», працювати сумлінно й дотримуватися клятви Гіппократа в нинішній наскрізь корумпованій і продажній медицині? І що станеться, якщо такий праведник закохається у свою безпосередню начальницю, яка до зустрічі з ним вважалася нечистою на руку, стервом-кар’єристкою?..