Коли я загадала бажання чарівному кролику, чи могла я припустити, що вже за кілька днів моє життя безповоротно зміниться? Ні, звісно! Якби знала, що все по-справжньому, я б сформулювала свою мрію чіткіше. Але що тепер голову пеплом посипати — доведеться задовольнятися тим, що є.
А є: незнімний давній артефакт — на мені; пильна увага всього королівського двору — теж на мені; спадковий принц, власноруч — знову ж таки на мені… точніше, намертво прив’язаний до мене артефактом! Та, здається, ще один «маленький» нюанс я забула згадати — я ж відьмочка, а татко-король люто ненавидить усіх відьом.
Спробувати вижити? Я ж відьма. З проблемами розберуся, особисте щастя доб’ю, ще й усіх попутно врятую!