Пригоди Піноккіо

У червні 1881 року редактор Il Giornale dei Bambini («Дитяча газета») отримав від свого друга Карло конверт із рукописом «Історія Буратино» та припискою: «Надсилаю тобі це дитяче белькотіння, роби з ним що хочеш. Але якщо надрукуєш — заплати як слід, щоб мені захотілося його продовжувати». Як згодом згадував Коллоді, ідея цієї казки дозріла майже миттєво й загалом була оформлена за одну ніч! Головним героєм казки стала маріонеткова лялька (в Італії, батьківщині театральних масок і лялькового театру, — «буратино»). Коллоді назвав свого героя Піноккіо від слова «пино», що тосканським діалектом означає «кедровий горішок».

За «Історію маріонетки» редактор заплатив автору 50 лір, а 7 липня 1881 року у його газеті вийшли дві перші історії про Піноккіо. У липні–жовтні надрукували ще 13 глав, і на 15-й главі повість завершувалася. Причому спочатку автор установив суворий кінець: героя повісили розбійники на гілці дуба — як повчання всім непослушним дітям. Однак такий фінал викликав повне неприйняття юних читачів. Можливо, вони думали, що непослух і витівки не заслуговують такого покарання? Як би там не було, після того як редакцію завалили листами обурення, автор продовжив свою історію й переписав кінцівку. У 1883 році казка «Пригоди Піноккіо. Історія дерев’яної ляльки» була видана окремою книжкою й розпочала свою тріумфальну ходу по планеті. Карло Коллоді на той час виповнилося 57 років.

«Пригоди Піноккіо», за даними ЮНЕСКО, були перекладені на 87 мов, до них написали 27 продовжень і 400 разів втілювали на сцені й екрані. Лише англійською книга витримала понад 111 видань, а перший російський переклад у 1908 році у видавництві М. О. Вольфа було зроблено з 480-го італійського видання. За мотивами Піноккіо у 1936 році А. Толстой створив власну казку «Золота ключик, або Пригоди Буратино». Повний же переклад оригінального твору російською був здійснений уперше письменником Е. Г. Казакевичем і опублікований у 1959 році.

Наприкінці XIX століття Ватикан забороняв «Піноккіо» Карло Коллоді, бо живу істоту там створив ремісник, а не Бог. Нині, в маленькому італійському містечку Коллоді, на честь якого письменник узяв собі псевдонім, стоїть пам’ятник літературному героєві — дерев’яному хлопчику на ім’я Піноккіо. На пам’ятнику вирізьблено напис: «Безсмертному Піноккіо — вдячні читачі віком від чотирьох до сімдесяти років.