Пригоди Міри та Лайки

Іноді люди ладнають і живуть спокійно, а інколи постійно сваряться й не можуть знайти спільної мови — про таких кажуть: «живуть як кіт із собакою». Ангеліна Лучик — літературне ім’я моєї дочки, їй усього десять. Почувши одного разу цей вислів, вона вирішила уявити, як це насправді — ділити один дім із котом Мірою та собакою Лайкою. Коли я прочитав її рукопис, був щиро вражений: для такого віку — надзвичайно впевнена мова й манера письма. Щоб зберегти її перший письменницький досвід, я взявся трохи відшліфувати текст і перетворити його на повноцінну розповідь. Яким вийшло це незвичайне співробітництво — судити лише читачеві. Але мені й юній авторці буде дуже приємна ваша увага до цієї книги.