Москва, навчальний рік 1996–1997. На очах у Кості гинуть батьки, а його однокласницю Марину регулярно б’є вітчим. Підтримку й захист старшокласники знаходять у бездітній класній керівниці, яку жорстоко б’є чоловік. Три біди сплітаються в єдиний жмут подій і почуттів: розрізнені, налякані люди знаходять одне в одному опору й захист. У книзі чимало болю, але шкільна радість і підліткова легкість сприйняття допомагають читачеві справлятися, а хеппі-енд, хоч і може здатися банальним, все ж украй необхідний і героям, і читачеві — як протиожогова мазь.