Правда розуміння не потребує

— У певному сенсі життя схоже на шахову партію, герр Шпатц. Було б схоже. Якби фігури раптом починали рухатися в іншому напрямку, у найневідповідніший момент міняли колір, а на полі то й діло з’являлися нові клітинки…
— А ми з вами які фігури, герр Крамм?
— Особисто мені завжди хотілося бути гравцем. Але щоразу виходило лише відчути себе пішаком.
Продовження роману «Чесність не знає страху».