У найдавнішій літописі, що дійшла до нас — «Повісті временних літ» — сказано: «Велика ж бо буває користь від учення книжного… Книги — це ріки», які наповнюють всесвіт, це джерела мудрості; у книгах незмірима глибина, ними в скорботі ми втішаємося...». Це видання дає великий матеріал про давньоруську історію — нашу спільну, біографію, що формувалася протягом століть. У книзі йдеться про те, що, діючи разом, ми непереможні («Повість про розорення Рязані Батиєм», «Задонщина»), говориться про те, що любов буває сильнішою за смерть («Повість про Петра і Февронію»), що не можна творити зла, треба поважати людину, чесно працювати, допомагати слабким, прислухатися до порад старших. Заповіти предків важливі в усі часи!