Будні мешканців вулиці одного з робітничих кварталів Флоренції — крихітної виа дель Корно — у важкі й страшні часи розгулу фашистського терору 1925–1926 років. У горі й радості, у почуттях та вчинках бідних людей, які чесно заробляють свій хліб потом, з’являється живий і прекрасний образ народу — багатий і багатогранний національний характер, що поєднує людську гідність, мужність і доброту, вірність віковим традиціям моралі, стійкість і оптимізм. Виа дель Корно стає ніби колективним героєм, у якому, звісно ж, є й темні сторони, породжені незнанням і бідністю. Тут живуть багата розпусна стара Сеньйора, яка зневажає трудовий люд, фашистські молодчики Карліно й Освальдо, а також підлий торговець вугіллям Незі. Але жива сила нації — це трудовий народ, який не приймає фашизм із його аморальними принципами насильства, обману, демагогії та зради.