— Ти… вагітна? — колишній чоловік впивається поглядом у мій живіт, потім дивиться мені в обличчя.
— Так. Що тебе так вражає? Я почала все спочатку. Як, втім, і ти.
Я брешу без жодних докорів сумління — тримаю його погляд і продовжую брехати.
— Від кого? — лунає його хрипке, придушене запитання. — Хто він? Ви разом? Я все одно заберу тебе, Айлін. Навіть якщо у тебе хтось є.
— Треба ж, — тягну я, ніби розмірковую. — Тобто ти готовий прийняти мою дитину від іншого, Янніс?
Він здивовано піднімає брови.
— Що сталося, любий? Забув, як колись привів до мене дитину від коханки й вимагав, щоб я її прийняла? Я — ні. І сьогоднішній день ти теж не викреслиш із пам’яті, як і мою «чудову» пропозицію. Я можу дати тобі шанс. Але ти візьмеш їх —
я накриваю живіт долонею, — моїх трійнят від іншого чоловіка.
***
Колишній чоловік: спершу він пропонував мені роль коханки, а потім хотів, щоб я змирилася з його донькою від іншої. Я пішла від нього, уже виношуючи дітей під серцем, але він усе одно мене знайшов. От тільки ця історія набагато складніша, ніж йому здається.
Бумеранг уже в шляху, коханий.