Як мене звати… тепер уже не так важливо. Ще вчора я був найзвичайнісінькою людиною, хай і рано вийшов на пенсію. Та одна зустріч із Діонісом перевернула все: покровитель любителів випити запропонував мені «вигідну підробітку». Так я виявився втягнутим у божественне змагання на вибування. Учасникам потрібно піднімати й розвивати поселення, усувати конкурентів і здобути перемогу для бога, який вибрав саме тебе. Завдання ще те, зате й приз обіцяють щедрий. На словах усе виглядає терпимо — ось тільки іншим дісталися орки, ельфи, люди, дварфи та інші сильні раси, а мені — плем’я тупикових, відсталих гоблінів. Дякую, Діоніс, постарався.