Роман філософа Лева Шестова й поетеси Варвари Малахієвої-Мирович тривав у світі літератури — бесіди про Шекспіра, Канта, Ніцше й Достоєвського — і так і лишився в листах одне до одного. Історія кохання до Варвари Григорівни, складні стосунки з її сестрою Анастасією стають своєрідним прологом до «філософії трагедії» Шестова й проливають світло на те, що підштовхнуло його до екзистенціалізму — саме про цю білу пляму в біографії філософа розповідає історик і прозаїк Наталя Громова в новій книзі «Потойбічний друг».
«Снилося сьогодні Л. І. (Шестов). Увійшов молодий, швидкий, радісний. У руках величезний букет квітів. Поклав його переді мною променистою сором’язливою своєю посмішкою. Чотирнадцять років минуло з того часу, як я бачила її востаннє. Десять років від останнього листа. Хіба не означає цей сон, що він уже перейшов і, може, саме цієї ночі — за ту межу, де вже немає старості, немає умовностей і перепон повсякденного людського побуту, немає ні Парижа, ні Москви. І нема розлуки». Із щоденника Варвари Малахієвої-Мирович