Нікіта: Моя життєва мета завжди була в тому, щоб забезпечити синові майбутнє, про яке я сам міг тільки мріяти. Разом із дружиною ми поховали наші почуття одне до одного, бо це було необхідно для виживання й руху вперед. Я не очікував знову відчути ті самі почуття, коли в моєму житті з’явилася вона… Нахабна, безстрашна, ексцентрична дівчина в стилі панк, курить як паровоз і лається як сапожник. Вона врвалася в моє життя, щоб або зруйнувати його, або врятувати мене.
Валерія: Мені було тринадцять, коли я стала свідком загибелі матері від рук батька. Все життя я боролася — за їжу, за безпеку, за житло. Нікому я не дозволю керувати мною. Навіть йому… Одного разу він допоміг мені, але я ніколи не прагнула стати тією дівчиною, яку потрібно рятувати або за яку мстять. Я завжди розраховувала лише на себе й не чекала допомоги від інших. Мені потрібно якнайшвидше залишити це в минулому й покинути місто. Залишити позаду жалюгідне минуле, яке я була змушена вести.