Остання арена

Влада, порядок, закон — усе впало в одну мить. Лічба вбитих іде на мільярди. Монстри, що вилізли з пекельної безодні, пройшлися по всьому людству смертоносним гребенем. Хоча я, мабуть, забігаю наперед… Тож почнімо спочатку. Дозвольте представитися: Андрій Фролов. Півтора року тому я був успішним офісним планктоном. Потім — тим, хто переховується від закону, і бомжем-інвалідом, одержимим жагою помсти. А тепер я — як і всі люди — один із учасників відбору на Арену. Зі випадкового збігу обставин я дізнався, що нам треба виявити 947 найкращих бійців, а потім дружною юрбою затоптати супостата. Все просто, правда? Та не зовсім! Проти нас вийдуть воїни, загартовані нескінченними битвами й ті, що брали участь у тисячах боїв. Вони — давні мудрі створіння, які не знають ані жалю, ані помилування. Ворог розумний, ворог підступний, ворог сильний. І ще: ми — боягузливі й нічого не розуміючі — виходимо саме проти них. Чи є у нас шанс? Навіть не смішно. Але вибору немає — на кону доля трьох сотень світів.