Останній день приреченого до смерті

У камері смертників чекає свого останнього дня людина, яка чудово знає: більше сподіватися їй нема на що. Але зараз вона ще жива. Міркує. Відчуває. Спогадує…

Віктор Гюго — активний противник смертної кари — заради вищих цілей вдався до літературної містифікації: у 1829 році він опублікував невелику повість «Останній день засудженого до смерті» анонімно, видавши її за справжній щоденник людини, приреченої на найвищу міру покарання. За цим прийшов сенсаційний успіх, а слідом — коли мало відкритися ім’я автора — така ж небувала травля Гюго в пресі…

Та імена хулителів давним-давно забуті, а повість досі лишається одним із найсильніших творів на захист невід’ємного права людини (навіть злочинця) на життя.