— Ти не читала шлюбний договір? — хитро усміхається мільярдер.
— Ні, — відповідаю розгублено.
— Я… тобі довіряю.
— Ти підписала угоду на… Він багатозначно замовкає.
— На що?
— Ти — моя проклята власність. Назавжди. Ніколи не зможеш відмовити. Ні в чому.
— Ти ж жартуєш, — кажу я, нервово усміхаючись.
— Схоже, що я жартую? — він похитує головою.
— Мені потрібні були гарантії. Я їх отримав. Переходь до своїх прямих обов’язків! Невже я підписалася на щось… порочне?