Арміно Фаббіо працює гідом у туристичній компанії. Разом із туристами на автобусі він переїжджає з одного міста Італії в інше. Такий спосіб життя його цілком влаштовує. Але подія, що сталася в Римі (поза церквою вбито жебрачку, в якій Арміно впізнає служницю, колись найману в будинку його батьків), змушує героя залишити роботу й повернутися в Руффано — містечко, де минуло його дитинство. Там, несподівано для себе, він знаходить брата, якого вважали загиблим у 1943 році. Хоч навряд чи цю зустріч можна назвати радісною.
Альдо, професор університету, живе у світі власних фантазій: уявляє себе герцогом Дюком Клаудіо, на прізвисько Сокіл, який за кілька століть до справжніх подій жив у Руффано та тримав у страху все населення містечка. Ця межа між справжнім і майбутнім, між вигадкою та реальністю — на перший погляд така тонка, але насправді виявляється настільки міцною, що розірвати її може лише смерть.