У дитинстві в мене було три мрії: викладати музику, стати журналісткою і написати книгу. З віком з’являлися інші, але ці три лишалися головними. Я здобула музичну освіту і викладала 10 років у музичній школі. П’ятнадцять років була вірна тележурналістиці. За роки роботи на телебаченні я познайомилася з визначними сучасниками—кожна зустріч з якими залишила незгладимий слід у моїй душі. І, нарешті, книга… Все почалося з дзвінка чудовому акторові, режисерові, сценаристові, письменнику Борису Мирзі. «Мрію написати сценарій. Будь ласка, навчіть мене». Він дав мені завдання: описати двір будинку, в якому я жила в дитинстві. Я почала писати. І писала доти, доки не закінчила книгу. Спогади накрили мене, обступили з усіх боків, не давали спати й думати про інше. Мені було радісно писати цю книгу, хай не всі спогади були приємні. Це моє життя: дуже різне—у чомусь щасливе, у чомусь не зовсім. Але моє.