«Пам’ятаю, моя дружина… про лотос розповідала. Я запам’ятав лише, що він цвіте всього два дні. Напевно, тому, що він такий особливий і дуже красивий. Отже: часу в мене — поки цвіте лотос. Інакше я теж відцвітатиму. Причому назавжди…»
Іноді час стискається, немов пружина, й перетворюється на короткі, різкі, як удар батога секунди. Потім та пружина розпрямиться, і час знову тече за своїми повільними законами. Але те, що ти зробив у ці миті, вже не змінити, не виправити.
Безхмарні стосунки закоханих подружжя раптом починають руйнуватися. З’являються недовіра, ревнощі, стеження й убивство… Значить, не все було так уже чудово? Чоловікові й жінці треба пройти через випробування й навчитися чути одне одного.