Підкидьок для депутата. Вибір серця

«Ти хочеш сказати, що це моя дитина?» — Діма видихає мені прямо в губи. «Ти думаєш, я настільки дурний, щоб повірити на слово? Я зроблю тест на батьківство». «Без проблем», — твердо відповідаю. — «У будь-який момент. Навіщо втрачати час даремно». Я дивлюся сміливо й упевнено в його медові очі. У малечі такі самі. «Ти розумієш, що якщо спорідненість не підтвердиться, я тобі…» — він зобразив якийсь незрозумілий жест вільною рукою, але легко здогадатися, що саме має на увазі. «Підтвердиться», — кажу переконливо. — «Це твоя дочка, і…» «Досить!» — він піднімає долоню, зупиняючи мене. — «Я тебе навіть не пам’ятаю». *** Колись він зламав моє життя, забрав кохання. А згодом навіть не дізнався мене. Але я нічого не забула. І аж ніяк не могла передбачити, що одного дня нам із Машенькою знадобиться його допомога…