Оповідь-сповідь християнського поета й письменника Миколи Водневського «Під покровом Всевишнього», як і вся його літературна творчість, вирізняють правдивість, задушевність, образність і тонкий художній смак. У цій повісті Водневський описує своє босоноге, голодне дитинство, затьмарене сирітством; юність, спалену війною. І через усі ці біди, горе й поневіряння він пройшов під покровом Всевишнього, Котрого любив, Кому довіряв і Кому був вірним. Він виріс у глибинці Росії, де в атеїстичні роки віру в Христа зберігали в глибині серця. Його мати навчала: «Синочку, молись Богові». Цій пораді він був вірний усі дні свого життя. Перед смертю вона сказала синові: «Я вимолила тебе у Бога». І він відчував це в найстрашніші хвилини свого життя.