Переможець Хвостика

Я повертаюся на біостанцію. Там на мене чекають злі недоумки. Мені не страшні вони. Я не боюся ні Пузана, ні Толстого Грязної Свині. Одну біду гризе серце хлопця. Бо ж я справді вмираю. Не знаю, як бути. Я й сам не знаю, чого мені потрібно і чим я незадоволений, але у світі немає такої речі, яка б не викликала в мені скаженої ненависті. У цій ненависті проривається відчай, який давним-давно став головним станом моєї душі.
І найбільше я ненавиджу Хвостика. Це жахливо, але хіба я винен? Я зовсім не злий. Правда, я схований, боязкий і люблю брехати, але я буваю й веселим, і добрим. Я ніколи не жадібний. Мені майже нічого не треба. Але в мене немає сил жити, коли мене не люблять!