Кажуть, що весілля — це щасливий фінал історії кохання. Та тільки не моєї! Мені як доньці ватажка прайду не личить порушувати давні закони, але ось я стою біля вівтаря поруч із чоловіком, якого знаю від сили два дні. На хвості в мене принаймні два ватажки, а можливо, й три, та горда левиця в мені все одно відмовляється миритися з приготованою для неї долею. Закони прайду непорушні, і ватажок, якого зачепили, навряд чи дозволить мені зникнути. Особливо коли я — його справжня пара!