По праву моя

— Як тільки я побачив тебе, захотів зіпсувати, заплямувати собою. Чиста, невинна — моя. — Ні, я не твоя… — Так, Ю, за правом твоя. Кожен міліметр твого тіла — мій. Навіть твоє дихання належить мені, — легенько стискає горло, а мої очі розширюються від страху. — А тепер сідай на коліна й привітай чоловіка, як слід.

Його називають Бездушним. Його бояться, ненавидять, ним захоплюються. Я опинилася не там і не тоді. Тимерлан Абрамов урятував мене, зробив своїм. Але я цього не хотіла. Я не хочу любити чудовисько! І мені страшно… Що буде, якщо чудовисько полюбить у відповідь?