Чим ближчою ставала кінцева мета перельоту — Вест, тим більше трепету, змішаного з тривогою, росло в душі Ел. Тепер вона сприймала загострені за останні місяці відчуття як звичайне явище, звикла. На Землі вона переконала себе, що політ не буде легким. Планета була вкрита блідно-зеленувато-сріблястими хмарами, такими щільними, що сигнал ледь досягав поверхні. Вест зовсім не здавався маленьким, як було зазначено в атласі. Ел спостерігала, як «надвигається» тіло планети на їхній, раптом, крихітний корабель.