Плач і дивись

«Тобі не секрет, чому я одружився з Ліною. Наперекір колишній, яку любив до чого там… чоловік простяг ноги біля каміна, взяв келих і подивився на свого мовчазного найкращого друга — Лева. — І тепер Нюрка повернулася й стане хрещеною мого сина, — продовжив він. — А яка ще кума, якщо під кумом не була? Почувши цю розмову, я вросла в підлогу. Колишня Сергія, яка принесла йому стільки болю, стане хрещеною матір’ю нашого дорослого Гордея? Чому син мені про це не казав?»
«Чому ти все ще з Ліною? Розведися з нею й будь з Анною. Так чесніше», — відповів Лев.
«Бо Ліна без мене не виживе. Вона вся в родині, про себе зовсім забула. Це називається відповідальністю, Лево…» Я плакала й дивилася на коханого чоловіка, заради якого була готова на все. Але коли я дізналася, як він підступно мене зрадив, взялася за розум. Тепер ми поміняємося місцями. Дивитися на мене збоку й плакати від того, що він втратив, буде чоловік. Котрому немає прощення».