Петро Великий

«Наполеон — це лише найбільший із французів — або, на думку деяких істориків, італійців, — але він не Італія і не Франція. Петро — це вся Росія: її плоть і дух, характер і геній, втілення всіх її чеснот і вад. За різноманітністю своїх здібностей, величезністю зусиль і пристрасністю він виглядає істотою збірною. І саме цим він великий, саме цим вирізняється з-поміж блідних померлих, яких від забуття рятують наші слабкі історичні спогади. Не треба жодних зусиль, щоб викликати його тінь — вона завжди тут. Він пережив самого себе; він вічний…

Тут сила незмірна, що протягом трьох століть діяла всупереч усім розрахункам і перетворила незначне володіння Івана на спадщину Александрових і Миколаїв, в імперію, яка своїм простором і чисельністю населення перевищує всі держави, колись відомі Європі, Африці та Азії — імперію Александра і Римську імперію, імперію халіфів і сучасну нам Британію з усіма її колоніями. І колись ця сила називалася Великим Петром. Вона змінила ім’я, але не змінить характер. Це душа великого народу, але також душа великої людини, у якій ніби втілилася думка й воля мільйонів істот. Ця душа вся в Петрові, і він весь у ній; і саме її я хотів змусити тріпотіти на цих сторінках».