«Я прокинувся з тривожною думкою: „Костер згас“! Останні ночі я проводив у лісі, у піраміді якось не спалося, вибирався на свіже повітря.
І тут повітря не те щоб дуже свіже, але запаху костра не відчувалося!
Я відкрив очі, побачив стелю каюти, я лежу на ліжку, згадав, що пливу на гномському пароплаві.
Зі ілюмінатора бив світ… то що виходить?! Я проспав до самого світанку й жодного разу не прокидався?!
А як же Настя?..»