Париж у руїнах: кохання, війна та народження імпресіонізму

Зима 1870 року. Париж затиснуто кільцем ворожих військ, і зовсім скоро місто накриє пожежа громадянської війни. На вулицях лютують тиф і голод, а єдина ниточка, що зв’язує столицю із зовнішнім світом, — повітряні кулі й голубина пошта…

Сми відтворює епоху очима художників, які не погоджувалися капітулювати — ні в повсякденному житті, ні в мистецтві. У Парижі, який облоги, Мане, Морізо й Дега продовжують працювати, Ренуар і Базіль ідуть на фронт, Моне та Піссарро рятуються втечею. Та повернувшись, вони особливо гостро відчувають, наскільки крихким є людське існування, і перетворюють це відчуття на живопис. Рана «Грозного року» змушує їх відвернутися від героїчної риторики й шукати інше: світло, повітря, мить і тендітну красу буденності.

У центрі книги — історія кохання та дружби Едуарда Мане й Берти Морізо, першої жінки-імпресіоністки. Сми повертає Морізо її належне місце біля витоків руху, показуючи її складний діалог із Мане, їхню взаємну притягальність та взаємовплив.

«Париж у руїнах» — літопис імпресіонізму та пронизлива розповідь про те, як облога й смута змінили мистецтво і як талант народжується з катастрофи. Зворотний бік великого живопису. Барикади й кров. Текст про загибель старого світу — і про те, як із його попелу постає нова краса: вільна, зухвала, така, що не вмирає.